Турбота про дітей чи бізнес на довірі донорів?
Організація «СОС Дитячі Містечка Україна» працює з 2003 року та офіційно декларує місію допомоги дітям-сиротам, підтримки сімей у складних життєвих обставинах і розвитку громад. У відкритих джерелах можна знайти гучні обіцянки про «комплексний підхід» та «партнерство з державою».
Втім, за фасадом гарних заяв проступає інша реальність. Дедалі частіше лунають твердження, що організація перетворилася на інструмент освоєння міжнародних грантів, використовуючи тему дитячого захисту лише як прикриття.
Закупівлі для «своїх» компаній
Найбільш показовою є практика закупівель. За словами співрозмовників, які мали справу з фондом, усі тендери проходять у закритому форматі, а переможцями стають виключно «свої» структури. Умовою співпраці, за їхніми словами, є готовність ділитися частиною коштів із керівництвом організації. Фактично йдеться про платний доступ до благодійного бюджету, де прозорість та конкуренція відсутні.
Завищені суми та «накрутки»
Ще одна поширена практика — закупівля обладнання, меблів чи техніки за цінами, що у кілька разів перевищують ринкові. Така схема дозволяє виводити мільйони гривень у приватні кишені, при цьому у звітах усе виглядає як чесна допомога дітям і громадам.
Благодійність як ширма
Фонд активно використовує емоційні історії — про дітей із прифронтових регіонів чи про родини, які постраждали від війни. Проте підтверджених даних про кількість реальних отримувачів допомоги немає. Фінансова звітність вибіркова, доступ до повних даних обмежений, незалежного аудиту фонд ніколи не проходив.
Гроші донорів — на утримання керівництва
Організація має широку мережу міжнародних партнерів і постійно отримує фінансування від іноземних донорів та посольств. Суми йдуть на мільйони євро та доларів. Але, за інформацією джерел, значна їх частина осідає у витратах на адміністрування та зарплатах топ-менеджменту, які значно перевищують середні показники у благодійному секторі України.
Наслідки для суспільства
Така практика б’є одразу по двох напрямках: по-перше, діти та родини, які справді потребують допомоги, її не отримують у повному обсязі; по-друге, втрачається довіра міжнародних партнерів до українських благодійних структур загалом, що ускладнює роботу чесних фондів.
Необхідність контролю
Ситуація довкола «СОС Дитячі Містечка Україна» показує, як під прикриттям благодійних лозунгів можна збудувати цілу систему корупційних практик. Щоб повернути довіру суспільства і донорів, потрібні конкретні кроки: незалежний аудит, публікація повних фінансових звітів і жорсткий моніторинг з боку громадськості та ЗМІ.
Без цього організація й надалі залишатиметься прикладом того, як мільйони «допомогових» коштів перетворюються на бізнес-модель для обраного кола людей.